Красива осінь вишиває клени
Ліна Костенко
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п’ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Повернувшись з Києва, мій Чернігівський обласний музей ім. Тарновського радо зустрів мене, встигнувши засумувати трішки. Проте моя робота цього тижня тут була достатньо продуктивною, щоб в такий спосіб вибачитися за відсутність.
Колектив зацікавлено мене розпитував про навчання в Києві, поки я активно займалася “фотосесією” експонатів на чорно-білих тлах. До речі, за цей тиждень, мені вдалося побувати аж в трьох місцях (сховищах) нашого музею, працюючи з різним родом речей. Це були і вази, статуетки, підсвічники, а також кришталевий посуд. Мою увагу особливо привернули різнобарвні тканинні серветки і простирадла. Також мені вдалося попрацювати і з глечиками і іншими посудинами. Нижче хочу показати всім вам цю красу!
Окрім цього, пан директор попросив нас провести фотофіксацію бірок Чернігівського музею, котрі були старовинними і ще минулих зразків. Тому, нам довелося в деяких моментах знаходити особливі речі, де на зворотах були вшиті ще старовинні бірки.
Щодо нашого лекційного матеріалу і проєктного, то є певні зміни. По-перше, ми більш детально познайомилися з роботою фонду EVZ. По-друге, в нас з Діною закрутилася активна робота стосовно нашої 3D моделі, що довелося навіть зв’язуватися з іншими людьми для пошуку фотографій. Нашими досягненнями я можу поділитися фотографією нижче, де ми: а) чітко визначили вже наших 5 “чому” і можемо на них дати відповідь, б) окреслили нашу аудиторію, створивши портрет користувача.
