Тож, вже майже місяць як я проходжу стажування в “Території Терору”. За цей час я навчилася багато що робити, навіть те, що на початку здавалося нереальним – розчитувати почерки лікарів польською та німецькою мовою; тепер я з впевненістю можу сказати, що неможливе можливе, просто треба докласти трохи зусиль.
Перший етап роботи над документами підходить до свого логічного завершення і варто було б зазначити, що, незважаючи на те, що вже деякі таємниці лишилися таємницями, все ж вдалося зібрати загальну картину повсякденного життя львівської єврейської родини Розенталів напередодні війни. Я зупинюся лише на деяких моментах з документів, тому що вже на цей момент – виходить лонгрід)))
Внаслідок роботи над документами цього тижня, вдалося значно розширити уявлення про життя родини. Зокрема, і про нерухомість на вул. Кармелітській, 8 (суч. вул. Просвіти, 8). Якщо коротко, власність, що в документах з’являється під шифром 594 4/4, в різні роки від 1830-тих до 1900-тих, належала різним родинам, що проживали у Львові. Аж поки, як я згадувала вже в минулотижневих нотатках, її не викупила Рахель Розенталь у 1907 році.
Серед тих 54 документів, було і свідоцтво про закінчення медичного факультету Львівського університету Отто Розенталем. Згодом, Отто від 1915 року і до 1940 року включно працював у різних палатах шпиталю у Львові. Відомо, що він одружився з лікаркою Хеленою Пордес – львів’янкою, 26 листопада 1931 р., і вже в 1932 році – народилася їхня донька – Кароліна, а в 1935 році – син Зигмунд Кароль ІІ.
Після смерті Рози Розенталь, матері Отто, залишається спадок: дві нерухомості – одна у Львові, інша у Відні. За цим слідує ціла “серія” листування та документів від травня 1936 р. до 6 серпня 1937 р., дотичних до поділу спадщини між Отто Розенталем та його сестрою – Цецилією Лілієнталь. І тоді, нерухомість на вул. Кармелітській, 8 – переходить у власність Отто Розенталя та його дружини.
Я планую продовжити дослідження життя цієї родини. Зокрема, можливо, спробувати пошукати інформацію щодо будинку чи Львівського гетто в Центрі Міської історії, та власне прогулятися до будинку, в якому проживала родина. Адже, стало відомо, що донька Отто – Кароліна Розенталь, проживала у Львові вже за адресою вул. Дарвіна, 8(суч.вул.Просвіти,8); маємо лист, який писала їй кузена з Відня.
Відверто кажучи, на початку роботи з документами, в мене були певні очікування, що переді мною розгорнеться трагедія єврейського народу через власне дослідження задокументованих історій, які я навряд чи витримала слухати, якби сиділа віч-на-віч з оповідачем. Насправді ж, такі очікування не виправдалися, проте, трагедія, як на мене, була навіть глибшою, ніж я могла собі уявити. Адже ці 54 документи – це свідчення повсякденності сім’ї; залишки від життя людей, що одружувалися, брали позики, аби купити нерухомість у Львові, народжували дітей, ділили спадок, тощо. Коли ми переглядаємо виписки з місць навчання та роботи, свідоцтва про закінчення університету, акти укладення шлюбу, насправді ми бачимо повсякденне життя львівської єврейської родини напередодні війни, що переверне їхній світ з ніг на голову.
Last but not least, хотілося б подякувати проєкту Memory savers, всім, хто доклався до реалізації – за можливість кожного дня дізнаватися нове як в межах музею, так і “поза ним” – на онлайн лекціях та вебінарах, присвячених диджиталізації музею та оцифровуванню його фондів.
Сумлінно працюємо і вчимося нового і надалі. Дякую за увагу всім, хто дочитав до цього моменту))