Отже, новий тиждень пройшов насичено. Окрім довготермінового напряму з оцифрування сарматської колекції в музеї, я працював за трьома напрямками. В понеділок долучився до відцифровки виставки художника Сергія Захарова та Лідії Гужви (діючих військових), присвяченій проблемі краси під час війни. Виставка має намір привернути увагу до втрати кінцівок в ході воєнних дій і до того, що українське суспільство має навчитися жити поруч з Захисниками з ампутаціями та створювати інклюзивний простір, доступний кожному.
В четвер допомагав старшій науковій співробітниці музею Ірині Реві в її усно-історичному дослідженні періоду сталінських репресій та поствоєнних років. Зокрема, мені випала нагода сканувати родинний фотоархів Олійник Надії Антонівни (1958 року народження). Відскановані матеріали будуть представлені на виставці в музеї в листопаді 2023 року.
На цьому тижні також розпочав оцифровку щоденних газет початку ХХ століття. Власне, челенджем у виконанні завдання став їх розмір (орієнтовно А2), який не бере сканер, а для фотоапарату в музею немає статичного штативу з рухомою голівкою. Єдиним виходом в цій ситуації було спробувати підняти сканер вище, аби збільшити площу покриття об’єктиву. І це спрацювало. Іронічно, але роль постаменту відіграла коробка від фотоапарату) Попри те, що тепер апарат може охопити повністю всю сторінку, стертість шрифтів та погана якість паперу / другу вимагають маніпуляцій в фоторедакторі. Для кожної сторінки треба налаштовувати параметри контрастності, балансу білого та відблисків, аби текст був читабельний. Саме тому робота з великогабаритними газетами буде найбільш кропіткою в рамках мого стажування. Але воно того варте!
