Другий тиждень мого стажування видався напрочуд плідним та насиченим. Спробую описати стисло. Насамперед поділюсь своїми враженнями від фондосховища – серця музею, де зберігаються музейні предмети. Мені надали величезний пласт інформації про організацію та умови цього спеціального приміщення, а саме закцентували на важливості температурного режиму, виключного значення дотримання сталої вологості повітря, на особливостях зберігання письмових пам’яток, проінформували щодо різниці між стародруками та папіру XIX-XX століття. Для мене було новим дізнатись про лужні коробки та папки, винятково в яких зберігаються документи за для їх тривалішого зберігання. І, звичайно, відбулось знайомство з головними й найбільш цінними колекціями фонду. Мені показали листи Джері Бермана – безумовно, унікальну пам’ятку. Це інженер, що приїхав з Південної Африки у Радянський Союз у часи форсованої індустріалізації, і, працюючи надалі у Луганській області, на власні очі бачив геноцид українців та жалюгідні умови життя, про що писав своїм рідним і знайомим. Листи, історія виявлення яких вражає, потрапили в музей у 2021 році, і мені пощастило їх побачити та почитати, звісно, не без хвилювання. Також варто сказати про фотоальбом Александра Віннерберга – австрійського інженера, який працював на Харківщині і зафіксував жертв Голодомору 1933 року. Окрім цього, у фонді є низка творів образотворчого мистецтва, картини з особистими історіями, від яких холоне кров. Всі ці та інші музейні предмети складають основу моєї діяльності під час стажування в музеї. Мені показали перелік документів, які мають бути оцифровані вже найближчим часом, що й буде моєї роботою.
Продовжила опис предметів групи зберігання “Цифрові джерела”, займаюсь реєстром. Опрацювала Київську та Сумську область. Читаю свідчення, веду обліковий запис фотографій та відеозаписів, “оповідаючи” їх. З технікою остаточно домовились та налаштували її для комфортної праці. На наступному тижні має бути новий вид роботи, в очікуванні.