Ось і підходить до кінця реалізація проєкту Memory Savers UA, у якому брала участь з 1 липня. Хоч підсумковий міні-проєкт був представлений ще 12 грудня, відтягувала мить прощання до сьогодні.
Що ж… Про Memory Savers я писала багато, але нині хочу дати фінальний акорд.
Відразу було зрозуміло, що Memory Savers має довгострокову перспективу, адже музей зможе користуватися платформою museum-digital, придбаним технічним оснащенням, здобутими навичками і в подальшому. Але про все по порядку.
Одного літнього дня, коли я змогла дозволити собі подумати, що не маю що робити, мені зателефонували і запропонували взяти участь у проєкті. А якщо пропонують, то треба, звісно, “брати”!
Проєкт з оцифрування музейних пам’яток у першу чергу дає можливість диджіталізуватися музеям навколо цілого світу та стати доступнішими, видимими. Так, завдяки Memory Savers Закарпатський музей народної архітектури та побуту опублікував уже кілька сотень об’єктів. Для цього, звісно, з допомогою Memory Savers музей зміг придбати всю необхідну апаратуру для якнайкращого знімкування власної колекції. Після десятків відео та кількох уроків від онлайн-ресурсів ми техніку підключили, а потім уже й не хотіли вимикати. Руки горіли працювати!
Місяць плідної роботи був відсвяткований поїздкою до Львова для нашої першої координаційної зустрічі. Знайомство було коротким, адже нас одразу охрестили великою музейною командою і ми поповнили сім’ю Тетяни Самсонюк рівно на 22 дитини. А далі вже дружба і довге спілкування тільки, аби було бажання (if you know, you know).
Після плідних воркшопів, лекцій, практичних занять я, крім безпосереднього оцифрування, запропонувала розробити вебсайт для нашого музею. Зібравши необхідні матеріали, переглянувши відео про веб-інклюзивність та всілякі програмістські навороти, працювала декілька місяців. І зовсім скоро (після невеличкої перевірки) сайт засяє на екрані кожного, хто натисне на посилання!
Жовтень розпочався з поїздки в Рівне для другої координаційної зустрічі, яка була ще прекраснішою, аніж попередня. Хоча ввечері не мала змогу долучитися до святкувань з моїми партнерами-колегами (засинала скоріше, аніж могла прочитати повідомлення), але ніби в солідарність з вами мене теж на ранок боліла голова.
Далі, окрім основної роботи, додалася ще інша: міні-проєкт! Довго думаючи та експериментуючи з матеріалами та темами, ми з Владиславом Покотилом вирішили дослідити історію Закарпаття та Рівненщин в період Другої світової війни. Я зосередила свою увагу на розвитку подій у Закарпатській області до та під час війни. Оскільки вже мала скіл (можу дозволити собі вживати програмістські круті слова), то розробила дизайн вебсайту для нашої команди “Погляд у минуле”. Усе, як треба: є й мобільна версія та переклад на англійську мову (https://www.a-look-into-the-past.com/).
Ми презентували наші напрацювання 12 грудня. Хоч і не змогли приїхати в Київ через завантаженість в університеті, були надзвичайно раді бачити кожного онлайн.