Поширеною є думка, що перший робочий тиждень, в певному розумінні, найскладніший, адже з усім ти стикаєшся вперше: новий колектив, виклики та, можливо, негаразди. Проте, мій робочий тиждень був насичений яскравими моментами, про які мені хотілося б розповісти.
Тож, після знайомства з колективом і експозицією музею, проведеного інструктажу з техніки безпеки, я почала працювати над документами львівської єврейської родини Розенталь. Порівняти цю роботу можна, хоч це, можливо, і банально, з подорожжю в часі, адже насправді переносишся та занурюєшся з головою в ту епоху. Документи охоплюють період 1893 – 1960 рр.: від особистих листів та нотаток до нотаріальних актів та витягів з місця роботи та навчання. Жартуючи, казала керівнику стажування, головному зберігачеві фондів – пану Тарасу, що від кількості опрацьованих документів польською, скоро заговорю до нього цією мовою.
Не можна оминути увагою і сам музей, що став першим прихистком на моєму шляху як музейника. “Територія Терору” – це місце, яке зберігає живою пам’ять про трагічні сторінки життя людей, що стали свідками подій сер. ХХ ст. “І це чудово, адже це те, про що нам украй важливо пам’ятати і що ми не маємо права забувати, якщо хочемо зберегти минуле, хоч би яким жахливим воно не було.” ( як на мене, влучна цитата з книги Славенки Дракулич)
Вдячна за можливість розвиватися всебічно і дізнаватися нове, зокрема і під час лекцій, передбачених та підготовлених командою проєкту “Memory Savers”. За Вашої підтримки та активної участі, відкрила для себе раніше невідомі можливості та шляхи діджиталізації музею, основні принципи та переваги museum-digital: те, про що в університеті не розкажуть)
Перший тиждень все ж, може, і складний, але тільки тому, що повний нових вражень, знайомств та приємних викликів)