Цей тиждень в мене розпочався на максимально позитивній ноті і в гарному настрої, проте ніхто не очікував того, що може статися наприкінці.
Повернувшись зі Львову, колеги розпитували мене стосовно координаційної зустрічі, а особливо просили поділитися новими знаннями, що я здобула на різних воркшопах. Це все важливо, адже мій досвід допомагатиме музею розвиватися на правильному шляху і ставати кращим.
В середу, 16.08, в нас відбувся захід від пані Людмили, котра розповідала історію нашого музею, пов’язуючи це з археологічним відділом і археологічними колекціями. Я мала змогу задокументувати цю зустріч, а саме, знімати її і записувати на фотоапарат. Приємною несподіванкою для мене була презентація на цьому заході, адже там я змогла побачити свої роботи в музеї – знімки експонатів і предметів. Це змусило мене пишатися моєю роботою і особливо придало мені сил і наснаги працювати завзятіше.
За цей тиждень, я підбивала підсумки в оцифруванні археологічних предметів, а також, працювала над оцифрування предметів побуту. Це були і книжки, і тканинні речі, і металеві хрести. Вперше за весь час роботи в музеї, мені довелося працювати з оцифруванням клейм на металевих предметах. Це, звичайно, новий виклик для мене, котрий я опанувую до сих пір, проте, я з ним обов’язково впораюся.
Закінчивши роботу в п’ятницю, прогулючись історичним центром Чернігова, я вирішила записати своїй подрузі Каті відеокружечки, щоб показати красу нашого міста. Прогулюючись біля Драмтеатру (що розташований недалеко від нашого музею), я ще не знала, що це буде моя остання прогулянка біля нього.
19.08, російські війська завдали ракетного обстрілу мого міста, і одна з ракет влучила саме в цю історичну будівлю. Це морально важко сприймати, коли ти буквально декілька годин по тому знаходився в цьому місці, кожен ранок і вечір ти крокуєш повз нього, а за хвилину, туди прилітає ракета і знищує все вщент. російські війська вкотре показують, що вони найсправжнісінькі терористи і в них немає нічого людяного. Вихідний день, центр міста, сонячна погода – при таких обставинах, дуже багато людей прогулювалися поряд і в результаті постраждали від ракетного удару (від взривної хвилі навіть). Я вже мовчу про те, що наша ненька Україна, будучи центром православ’я в цей день святкувала Яблуневого Спаса, а так, я недалечко розташована Катерининська церква, то велика кількість людей прямувала туди на християнське свято.
Кожен день ми не маємо забувати про те, в яких обставинах ми живемо і що під боком в нас живе країна-агресор, терорист.
Тому наш проєкт Memory Savers є актуальним в ці важкі часи, адже, хто як не ми оцифрує українські музеї, котрі знаходяться під великою небезпекою від держави-агресора.