Усім привіт! Пишу цей пост у щоденник відразу після прибуття додому на ще свіжих емоціях (Before I forget). Відразу скажу, що це одна з найкращих подорожей у моєму житті. Стільки нових знань, вражень, а головне знайомств у мене не було ще з часів коледжу. Перед поїздкою в мене були деякі переживання щодо колег. Які вони, чи вдастя нам подружитись? Але коли в перший день ми зібралися разом, познайомились, поспілкувались між собою, посміялись, я зрозумів, що проблем з комунікацією не буде, бо нас всіх об’єднує спільна справа, якою горить кожен.
В перший день були в Львівському Скансені (Шевченківський гай), цікаві лекції від Андрія Усача (проєкт After Silence), Руслана Сірого ( головний зберігач фондів Скансену), та особливо мене вразили фонди музею, як вони зберігаюсь та доглядають свої предмети підчас війни. Виставка “Яворівських іграшок”, які занесені до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. На обід був борщ та банош приготований в казані, супер смачно)).
Другий день пройшов у Центрі міської історії, в якому ми познайомились з Тарасом Назаруком (керівником напрямку цифрової історії) та Анастією Холявко (керівницею проєкту “Міський медіаархів“), вони поділись досвідом щодо цифровізації та збережені історії міста. Нам показали бібліотеку і провели у підвальне приміщення, де Іван Запороженко (асистент з оцифрування в проєкті “Міський медіаархів“) показав як він займається оцифруванням колекцій фотографій, негативів, документів і робить це з допомогою сучасного сканеру (тепер і я захотів нам такий у музей).
Третій день ми прибули у музей “Територія Терору“, де познайомились з його директором Ольгою Гончар та Лесьою Міломановою (директором Луганського обласного краєзнавчого музею), які розповіли нам про музейні засади та як вони евакуйовували Луганський музей зі Старобільська. В музеї Терору на мені залишила відбиток виставка “Біла кімната“, де на столі викладені копії сотень фотографій з сімейних архівів людей депортованих в повоєнний час. А коли після обіду пролунала тривога, ми оперативно перемістились у бомбосховище де продовжили нашу зустріч лекцією, з якої я дізнався як правильно брати історичне інтерв’ю.
На четвертий день, перед від’їзом, ми побували у музеї фотографії, який знаходиться в бібліотеці Львівської політехніки та екскурсія по самому навчальному закладу. Дуже цікава виставка заглибила мене в історію фотографії, приладів для фотографування та зйомки. Історія Львівської Політехніки, мене вразила архітектура, а кафедра “Вищої геодезії та астрономії” провела нам екскурсію на самісінькому даху будинку, де знаходиться виставка геодезичних та асстрономічних приладів і старовинна обсерваторія. З неї відкривається чудовий вид на стару частину міста.
В завершені, я хочу подякувати колегам по проекту, (усіх не буду перераховувати бо це на довго) ви неймовірні, особливо Ігор з Харківського історичного музею та Єва з музею Голодомору-геноциду. Ми в перші ж дні зрозуміли, що ми “рідні душі”, та що будемо писати проєкт разом. Дякую за емоції мої нові друзі. Також хочу сказати про наших кураторів з Рівного: Тетяна, Дмитро, Антон. Ви зробили класний та дійсно важливий проєкт, який об’єднав людей зі всієї України однією спільною справою: зберегти нашу культурну, історичну спадщину. Тепер з впевніністю можу сказати, що я спавжній Memory Saver!
Ще раз всім дякую, кого не встиг обняти, обнімаю і до зустрічі у жовтні:)
TO BE CONTINUED