Зараз ви читаєте щоденник людини, яка не робила нотаток на сайті вже дуже давно. Це одна з причин, чому тиждень святковий – я нарешті добралася сюди) Інша полягає в зовсім іншому – я зробила Головну сторінку нашого майбутнього сайту міні-проєкту. Насправді, для когось це може і дрібничка. Але для мене, як для людини, яка зооовсім не уявляла як це робити, це справжнє чудо..
Якщо коротко описувати, що сталося за ті тижні, що вже пройшли, можна виокремити декілька напрямків моєї роботи: сканування, безперечно) опис архівних документів та фото, інтерв’ю з бабцями – як в ролі інтерв’юерки, так і вперше побула “по ту сторону” на інтерв’ю – оператором, і звісно ж робота над проєктом. Останнє супроводжувалося вечірніми посиденьками в гуглміті у відчайдушних спробах кристалізувати спільне бачення всього на світі; доволі продуктивно, мушу сказати.
Найважливішим для мене видається те, що єврейська спільнота м.Львова зацікавилася моїм дослідженням архіву родини Розенталь. Можливо, в найближчому майбутньому я буду мати змогу презентувати результати свого, хоч і незакінченого, але змістовного дослідження. Поки лише розроблюється ідея провести серію лекції, головною темою однією з яких цілком може бути історія родини Розенталь.
Також, щодня в офісі, окрім привітних обличь, мене чекає купа архівних фотографій різних родин від респодентів, яких зараз “Територія Терору” записує ледь не щотижня. Не можу тому натішитись(бо, окрім великої к-сті цікавих мені матеріалів, мене шей беруть з собою всюди))
Зараз, розуміючи, що кінець проєкту стрімко наближається, не можу не робити по стотисяч знимок робочих процесів і відпочинків, та і загалом того, що мене щодня оточує. Ділюся частиною:
* привезла смаколики з Грузії в музей)
*записувала свідків для міні-проєкту “Victory.Victims”)
*бавилася з сайтом міні-проєкту))
*сканувала експонати з виставки “Відкриті фонди:Докази присутності”
*з допомогою інтерв’юерки Люби, з мене вийшов чудовий оператор.