Привіт дорогий щоденнику перепрошую, що так пізно завітала, але доросле життя воно таке, постійно в русі, коротше кажучи скрізь і всюди😰Ти напевно зачекався моїх вражень від шостого тижня стажування у Ківерцівському музеї, але їх не буде, як?!🧐Бо я там не була аж цілих пʼять днів, ми з командою їздили до Львова, де я змогла не просто багато чого нового дізнатися та, що там нового я вперше у самому місті була, але й відпочити і тілом, і душею💔Наша програма була постійно насиченою і часу сумувати ми не мали про це детальніше я щодня розповідала у себе на сторінці у facebook👈там я ділилась не просто враженнями, але і цікавими світлинами, які збережуть той момент назавжди, і можливо, навіть хтось, колись теж їх оцифрує, адже memory savers – це про збереження і цілком логічно, що наш проєкт увійде в історію. Ой щось далеко забігла😅Так ось, крім того, що ми побачили місто, різні музеї, поспілкувались з людьми практиками, я ще й знайшла другу сімʼю, але професійну – це нові люди, нові думки, повні протилежності один одному в усіх значеннях цього слова, ми за цей короткий термін стали доволі близькими друзями і правду кажуть, що музейникам треба завжди бути обʼєднаними, бо разом ми сила.
Я дуже рада тому, що була організована ця зустріч, це була необхідність, аби ми могли зорієнтуватися і більш детально зрозуміти для чого ми тут, і звичайно познайомитися з усіма залученими до цього проєкту, та ще раз переконатися, що є люди навіть за фахом не музейники, але готові віддано працювати на благо музеїв, що не може не тішити мою душу, як людини, яка навчається на цій спеціальності. Дякую за усі подаровані емоції, вони назавжди залишаться у моїй молодій памʼяті🥹
