Тож, троха відпочинку після супер-насиченого тижня-зустрічі у Львові, і от настав час повертатися до роботи, а роботи назбиралося багато.
Цього тижня, я розпочала заповнення сторінки музею на платформі Museumdigital і внесення деяких експонатів. Було додано понад 20 експонатів, частина – вже опублікована, частина – поки ще під редакцією)) Почала з зібрання Речові пам’ятки – до якого належать особисті речі людей або їхнього оточення; речі, пов’язані з певними подіями; речі, які не є меморіальними, але відтворюють історичну обстановку, у якій жила й діяла певна особа. Далі буду додавати нові зібрання та наповнювати їх експонатами; можливо, наступними будуть фотоматеріали.
Також, до фондів нашого музею були передані фотографії зі заслання у кількості 104 од.зб. Подарував їх Богдан Лукій, інтерв’ю з яким записували нещодавно співробітники музею в рамках проєкту “Непочуті”. Я поцікавилася чи інтерв’ю ще не розтранскрибоване, і юху – ще ні)) Тому цим я також хочу зайнятися (я вже маю досвід розтранскрибування інтерв’ю, і мені цей процес дуже зайшов), з метою якнайкращого і точнішого розуміння власне хто і що зображений на фото, і що взагалі там відбувається. (Апдейт: в четвер вже почала розтранскрибування інтерв’ю).
Як історику, мені насправді було дуже цікаво переглянути ці знимки та описати їх якомога докладніше. Враховуючи останнє, я почала своє міні-дослідження цієї тематики, щоб розуміти деякі деталі, до прикладу, що то таке “сигари”, “конка”, і так далі. Маючи небагато інформації, що я встигла вихопити з підписів на фото (з інтерв’ю на той момент я ще не почала працювати), стало зрозуміло, що ми маємо справу з поселенням Санніки на озері Кізі. Гугл підкинув мені чудовий сайт “Копичинці та околиці”, де я знайшла статтю “А їх Сибір не доконав” про зустрічі колишніх сибіряків, які проводяться за ініціативи п.Степана Киселиці та п.Богдана Лукія, а також сім”ї Лаврінок. І найцікавіше, що в статті розміщено різні фото, одне з яких є власне і в наших фондах тепер. Пізніше я ще помітила, що у статті згадується, що в Копичинці на зустріч свого часу приїжджала і Євгенія Здинюк з м. Горохова (Волинська обл.), мені здалося це прізвище знайомим, і недарма) Адже фото з Євгенією Здинюк, а точніше Генею Здинюк (у підписі на фото) я буквально за день до цього описала. Знайшла також деякі монографій та статей дотичних до тематики, у вільний час хочу прочитати. Напевно, словами не описати весь мій захват та запал до цієї роботи.
До слова, “сигари” – це ліс, що в’язався у великі оберемки, і катерами транспортувався влітку, а “конка” – це власне те, чим перевозили ліс взимку, – вузькоколійна залізниця, де тягою служила пара коней.
Тож, цей тиждень був дуже насиченим на різного роду активності, тому, нарешті, зі спокійною душею – йду на вихідні 🙂
