Я продовжувала працювати над архівами Богдана Лукія та транскрибувати його інтерв’ю в проєкті “Непочуті”. В ході роботи було відцифровано більш як 70 фото, ніжно загорнуто в мікалентний папір, і складено в конвертики. Фото є свідченням того, що історії українців – спецпоселенців – це не тільки про рабську працю та складні умови життя, це також про те, що життя продовжується і на засланні у віддалених районах Радянського Союзу. Адже незважаючи ні на що, судячи з фото, українці намагалися налагоджувати своє життя і побут, святкували Великдень/Різдво, одружувалися, народжували і хрестили дітей.
Цього тижня також відбулася неймовірно пізнавальна лекція пані Яніни Діденко про її шлях проєктної діяльності. Це не була суха лекція, насичена теоретичними основами. Насправді це була жива розповідь про всі вдачі і невдачі на шляху до втілення проєктної ідеї. Всім, хто не подивився, раджу подивитися, коли з’явиться запис 🙂
Також, дізналася про платформу Palette ai, де можна “оживити” чорно-біле фото, тому я мала чудову забавку на цьому тижні. Вийшло навіть доволі непогано)
Якось і не віриться, що на наступному тижні вже буде рівно 2 місяці, як я в понеділок йду на роботу в “Територію Терору”. Час летить))